Опис казки Як хлопчик відпустив свою соску
Соска віддає своє щастя заради допомоги зайченяті, яке не може спати без неї. Хлопчик, який колись любив соску, відпускає її і знаходить нового друга у ведмежі. Соска й зайченя стають щасливими в лісі, а хлопчик дорослішає…
Мораль казки:
Іноді треба відпустити те, що любиш, якщо це робить когось іншого щасливим. Також треба дбати про тих, хто потребує допомоги й підтримки.
Давайте читати казку Як хлопчик відпустив свою соску!
Жила-була соска, яку колись довго обожнював маленький хлопчик. Вони проводили разом багато часу, спали, гралися і гуляли. Але часом хлопчик виростав і перестав брати соску із собою. Незважаючи на це, він усе ще любив її і брав її із собою, коли збирався спати.
Одного разу сосці приснився сон про маленьке зайченя, яке жило в далекому лісі, без соски. Зайчик мучився вночі, не міг заснути й захворів. Соска вирішила допомогти йому. Вона попросила хлопчика відпустити її, оскільки він уже був великий і може спати без неї, а зайчику вона була надзвичайно потрібна.
Хлопчик погодився і питав, як вона дістанеться до зайчика. Соска описала йому шлях, який включав плавання по річці, довгу прогулянку до великого дуба, прохід через березовий гай та смерековий ліс. Вона також обіцяла написати листа й передати його через сороку, щоб хлопчик дізнався про її прибуття.
Хлопчик сумнівався, оскільки не вмів читати, але соска запевнила його, що його мама прочитає лист. Вона також попросила хлопчика взяти до себе спати ведмежу, який сидів на полиці й був самотній та наляканий вночі.
Хлопчик згодився і змінив свої звички. Тепер соска живе в лісі поруч із зайченям, а хлопчик спить із ведмедем. Вони стали друзями й разом дивляться сни.
