ForKids.org.ua » Казки для дітей онлайн українською » Сучасні казки » Таємниця немитих рук Микити: Битва з мікробами

Таємниця немитих рук Микити: Битва з мікробами

Таємниця немитих рук Микити. Битва з мікробами. Казкотерапія

Опис казки: Таємниця немитих рук Микити: Битва з мікробами

Дізнаєтеся про незвичайних мандрівників — мікробів. Вони подорожують скрізь і всюди. Але одне з їхніх найулюбленіших місць — животик малят, які не любить мити руки.

Читайте онлайн казку: Таємниця немитих рук Микити: Битва з мікробами!

Ось вони знову тут.

Банда мікробів — сиділи на унітазі, усі пухкенькі та волохаті, з їхніми крихітними гострими зубами й кігтями, тримали портфелі у своїх маленьких рученятах та носили капелюшки. Деякі капелюшки були нахилені, і вони виглядали дуже весело!

Мікроби втомилися висіти на одному місці, тому вони не могли дочекатися, коли з’явиться можливість поїхати в подорож. Аж раптом у ванній кімнаті ввімкнули світло. Через кілька секунд маленький Микита обережно сів на унітаз.

«Хлопці, поїхали!» — закричав найбільший, найтовстіший мікроб. Інші весело підкорилися. Вони всі кинулися вперед і стрибнули на долоні Микити. Вони міцно схопилися і не відпускали.

«Урааа, нарешті ми їдемо в мадтрівку!» — вигукували вони хором. Але найбільший мікроб швидко перервав.

«Не поспішайте радіти, друзі. А що, якщо хлопчик помиє руки після цього? Наша подорож одразу закінчиться.»

Коли він закінчив, хлопчик піднявся з унітазу і спустив воду. Підійшовши до умивальника, мікроби почали нервувати, замислюючись, що ж вирішить зробити Микита далі, чи помиє він руки, чи ні?

Ага! Мікроби тепер могли святкувати, оскільки Микита знехтував миттям рук. Він пройшов повз умивальник, навіть не помітивши приємне та пахуче мило, і пішов прямо на кухню. Мікроби на долонях Микити були в захваті, співаючи гучну пісню.

«Ураааа — він не помив руки! Ми їдемо в подорож! Ми їдемо в подорож!»

Микита пройшов через кухню, взявши льодяник із миски на столі.

«Гаразд, хлопці — готові, увага, марш!» — закликав найбільший мікроб. Микита поклав льодяник, який був у його немитій руці, собі в рот. Уся волохата банда мікробів стрибнула на його язик із великою швидкістю. І почалася вечірка. Один мікроб вкусив Микиту за внутрішню частину щоки.

Інший зарився між зубами й подряпав м’яку шкіру своїми гострими кігтями. Решта мікробів просто танцювали навколо.

Як тільки хлопчик ковтнув, вони всі покотилися прямо до живота. Це було так весело — мікроби ковзали з боку на бік по дорозі, як хлопці на санчатах. А потім, усі разом, вони приземлилися в животі Микити. Це було як приземлення в басейні. Вони стрибали навколо, занурювалися і вигукували: «Яка чудова мандрівка!»

Але, як ми знаємо, мікроби за своєю природою злісні. Вони вже почали дратувати живіт Микити. Вони кололи його своїми довгими кігтями, стрибали зверху на їжу, яку він з’їв трохи раніше, і також билися між собою.

«Мамо, я чомусь почуваюся не дуже добре,» — Микита покликав свою маму, хмурячись і тримаючи живіт. — «Чому мені погано?»

«Можливо, ти з’їв щось погане, синочку.» — Запитала його мама.

«Але з того часу, як я повернувся з туалету, я з’їв лише один льодяник,» — сказав Микита. Він уже виглядав блідим.

«А ти добре помив руки?» — запитала його мама. Відчуваючи провину, Микита стиснув губи й похитав головою.

«Бачиш, можливо, тепер у твоєму животі живуть мікроби, які змушують тебе почуватися погано. Я зроблю тобі трохи трав’яного чаю, і ти тобі стане краще.» — сказала мама.

Поки чайник закипав, вона поклала Микиту в ліжко. Через кілька хвилин вона принесла йому чудову теплу чашку чаю.

«Випий усе до дна. І пам’ятай, після використання туалету завжди мий руки з милом та теплою водою. Мікробам це не подобається.”

«Це означає, що вони не зможуть потрапити мені в рот після цього?» — запитав Микита.

«Так, вони будуть змиті з рук і не зможуть тобі зашкодити,» — пояснила його мама, погладжуючи хлопчика по волоссю та животі.

Тож Микита щасливо випив чай та відчув полегшення. І справді, через деякий час він почувався краще. Тим часом мікроби в його роті та животі були розлючені через теплий трав’яний чай. Тепер їм прийшлося зібрати свої валізи та покинути живіт Микити.

«Гей, босе,” — сказав один із волохатих мікробів, — «Що ми будемо робити, якщо кожна дитина буде мити руки? Кого ми зможемо кусати та дратувати?»

«Ну, ми просто не повинні допустити, щоб це сталося!».

І так Микита зрозумів, що миття рук — це не просто звичка, а щит проти мікробів. Відтепер він завжди мив руки з милом, і мікроби більше не мали шансів. Микита став здоровим і радісним кожного дня.

Вам сподобалося?

Натисніть на зірочку, щоб оцінити!

Середня оцінка: 4.7 / 5. Кількість голосів: 47

Голосів поки немає! Будьте першими, хто поставить оцінку!

Навігація по записам:

Поділіться або збережіть собі цей запис: