Опис казки “Сміливий Хлопчик і Тітонька Ніч”
Хлопчик Сергійко був неймовірно сміливим та цікавим хлопчиком, який не хотів спати, бо кожна хвилина була для нього пригодою. Одного вечора він випробував свою сміливість, прогнавши Тітоньку Ніч та її доньку Темряву від свого двору. Але коли йому стало відомо, що Сонечку теж потрібен відпочинок, він вирішив допомогти своєму другові та повернути Ніч і Темряву. Через власну сміливість та рішучість він навчився приймати свої помилки та вирішувати проблеми.
Мараль: Наваженість і доброта можуть врятувати ситуацію. Важливо приймати відповідальність за свої дії та бути готовими допомагати іншим.
Терапевтичний ефект: Казка навчає дітей важливості сміливості та співчуття. Вона може допомогти дітям розуміти, що навіть якщо вони роблять помилки, вони можуть виправити їх, бути добрими та врятувати ситуацію для себе та інших.
Читати казку Сміливий хлопчик і тітонька Ніч:
Хлопчик Сергійко був сильним і розумним, і йому було так цікаво жити, що він навіть не хотів лягати спати. Вдень, наяву, з відкритими очима йому було так цікаво! Він усюди бігав, все дізнавався і навіть допомагав своїм батькам дізнаватися щось нове!
І ось одного разу прийшов вечір, і підійшла ніч, і хлопчикові настала пора лягати спати. А він каже: «Не хочу лягати спати! Мені тут цікаво, навіщо я буду кудись засинати? » Всі його вмовляли, але він нікого не послухався. Замість того щоб лягти спати, він узяв шаблю і вийшов у двір. Туди вже прийшла Тітонька Ніч зі своєю донькою, яку звали Темрява. Хлопчик ні крапельки їх не злякався. Він сказав їм: «А ну йдіть геть! І більше не приходьте! Тут тепер буде завжди жити Сонечко! І ніяких тіточок!»
І Сергій прогнав Ніч з двору, і її дочка Темрява пішла разом з нею. На двір повернулося Сонечко, яке дуже дружить з Сергієм. Вони взялися разом гратися, і їм було дуже весело. А потім хлопчик помітив, що Сонечко втомилося. Він запитав: «Ти чого?» «Розумієш, – сказало Сонечко, – мені ж доводиться світити не тільки в цьому дворі, але й на всій вулиці, і в усім місті, і в усьому світі! Знаєш, як це важко? Зазвичай я свічу вдень, а потім відпочиваю, коли приходить моя сестра Ніч. А сьогодні вона кудись зникла, і тепер я повинно весь час світити, а я вже так втомилося і хочу спати!.. »
Сергій не став говорити Сонечку, що це він прогнав Ніч, але вирішив допомогти йому, бо Сонечко було йому справжнім вірним другом. Він сказав: «Почекай, я скоро повернуся! Я збігаю за тітонькою та її дочкою Темрявою» і побіг.
А куди бігти – Сергій і не знав. На всяк випадок він побіг на південь, потім на схід, потім ще трішечки на північ – і опинився в дивному лісі. Ліс ставав все темнішим і темнішим, але Сергій ні крапельки не боявся, бо в руці у нього була шабля, а за спиною – Сонечко. Коли він зайшов в найтемнішу частину цієї хащі, він почав кликати: «Тітонька Ніч! Тітонька Ніч!» Спочатку йому ніхто не відгукувався, а потім ухнула сова, заскрипіли гілки, зашелестіло листя, і перед ним з’явилася тітонька Ніч. Там було так темно, що Сергій її майже не бачив. «Тітонька Ніч, – сказав Сергій, – я хочу попросити у вас пробачення. Якось неправильно вийшло. Ви, загалом, приходьте до нас, будь ласка, а то без вас Сонечку погано». Ніч посміхнулася і нічого не сказала, просто кивнула.
І хлопчик став вибиратися з лісу. Йшов-йшов, а куди йти – він не знав, і вже дуже сильно втомився. Тоді тітонька Ніч взяла хлопчика на руки і понесла. І вже дуже скоро вони опинилися на рідному дворі, а потім у рідному ліжечку. Хлопчик заснув і бачив сни, і це було так само цікаво, як бігати вдень.
Засинай і ти, друже!
Переклад з російської
Автор: Дмитро Соколов
