Ця не казочка, а справжня історія про хлопчика, який дуже любить свого пса і свою сім’ю. Він навчить нас, як говорити “Дякую”. Чи хочеш ти дізнатися більше? Тоді читай цю розповідь!
Читайте історію про вдячність: Як я вчився говорити “Дякую”!
Сьогодні ми почуємо історію про дружбу, яку розповість нам хлопчик, який дуже любить свого пса. Він розкаже нам, як він проводить свій день, і за що він вдячний. Він також навчить нас, як висловлювати вдячність словом «Дякую». Виявляється, це дуже просто і приємно.
А тепер послухаймо разом його історію:
Всім привіт! Я прокидаюся вранці. До мене підбігає мій пес. Ми весело граємося разом, і він складає мені компанію у всіх розвагах.
Мені приємно, що він мій друг. Я часто кажу йому: «Дякую». Так я кажу йому, що я вдячний за дружбу та розкаги.
Після обіду ми виходимо на вулицю і йдемо до бібліотеки.
Я беру книжку про монстрів, а бібліотекарка мені наче гарчить, як монстр: «Грррррр….»
Я реву у відповідь: «Рррррррррр….», і ми обидва сміємося.
Я люблю сміятися.
Я люблю з нею проводити час і я часто кажу: «Дякую» їх. Я вдячний за те, що вона сміється разом зі мною.
Увечері я допомагаю готувати вечерю, мию овочі і накриваю на стіл для всієї сім’ї. Мені подобається бути потрібним у домі та допомагати батькам.
Ми всі сідаємо за стіл. І після смачної вечері татусь теж завжди дякує мамі за вечерю і мені за допомогу і легенько гладить мені голову, а іноді щипає за щічку. Я посміхаюся і кажу: «Будь ласка…».
Коли ми лягаємо спати, мама завжди читає мені казочку на ніч. Я дуже люблю слухати її голос, який заспокоює мене. Я кілька разів позіхаю та в кінці казки кажу: «Дякую, мамо». Мама посміхається і дякує мені за чудовий день.
Вона цілує мене в лоб і каже: «Спокійної ночі, синку».
Я обіймаю її і кажу: «Спокійної ночі, мамо».
Потім я засинаю, мріючи про приходи із своїми друзями та песиком.
Дякую і вам, хто читає цю казку.
А тепер подякуйте своїм рідним, якщо є за що, та солодко записайте.
Коли ми вдячні, давайте скажемо: «Дякую».
За що ви вдячні?
