Опис казки: Як слимак з лисом змагався
Слимак викликав на змагання лиса, який похвалився, що він найшвидший у лісі. Слимак попросив своїх братів та сестер сховатися по дорозі, по якій мав бігти лис, і кричати, коли він буде поруч. Лис не знав про цей хитрий план, і думав, що слимак встигає його доганяти. Він так злякався, що втік з лісу, а слимак переміг його.
Казка показує дітям, що можна перемогти сильнішого суперника, якщо мати розум та хитрість.
Слухати онлайн аудіоказку: Як слимак з лисом змагався
Читайте онлайн казку: Як слимак з лисом змагався!
Якось уранці виліз лис зі своєї нори в лісі та й думає: «Сьогодні неділя, тож годилося б роздобути смачненький обід». Вибіг із лісу до озера Пурда та й засів на диких качок чатувати.
А на озері тих качок плавало так багато, що в лиса аж слинка потекла, і ніяк він не міг діждатися, коли ті, нарешті, з води вийдуть. Тоді підкрався до самого очерету й зачаївся там.
Табун качок підплив до очерету, щоб забратися до своїх гнізд. Тут лис як скочить у воду і вже ось-ось був би вхопив качку, аж вона пурх угору, і хитрун піймав облизня.
І так було йому цілий день. До вечора набридло лисові безталанне полювання, що йому і смачної качки відхотілося.
Бродив він, никав сердитий лугом і набрів на слимака. Та й каже йому: — Здоров, малий волоцюго! Куди це ти чимчикуєш?
— Хочу до заходу сонця обійти озеро. Розреготався лис та й далі каже слимакові: — Ха-ха-ха! Я-то оббіг би, але ти?! І за три дні не подолаєш цієї дороги! А слимак йому: — Може, хочеш зі мною позмагатися? То давай!
— Ну добре! Але якщо я оббіжу швидше за тебе, тоді з’їм тебе! Слимак же спокійно: — Згода!
Лис зрадів і готовий уже був рвонутися вперед. Але слимак ще додав: — Перед тим як пустимося бігти, я полічу до трьох. Ти ставай попереду, а я побіжу за тобою, і побачиш, що я все одно буду перший!
Жадібний і голодний лис зрадів, аж не встоїть на місці, тупцюється по піску й питає: — То вже можна?
— Ще ні!— відповідає слимак. А приклеївся до лисячого хвоста, то тоді як закричить: — Раз, два, три, біжімо!
Лис враз рвонувся з місця, біжить, біжить що є духу, а коли вже був у половині дороги, оглянувся назад себе,— слимака нема. Тут лис упав на землю, щоби передихнути, та й гукає: — Гей, слимаче, а де ти?
— Я тут! Як почув те лис, як схопився, як побіг, скільки сили було в ногах. Сонце вже зайшло і стало темно, коли прибіг лис на те місце, звідки почали вони змагатися.
Дивиться, а слимака нема. На радощах він аж хвостом крутнув сюди-туди. А слимак відклеївся від лисячого хвоста і як закричить: — То це ти аж тепер прибіг? Я вже півтори години тут стою, чекаю тебе!
Засоромився лис, опустив хвоста й подався голодний до своєї нори.
