ForKids.org.ua » Казки для дітей онлайн українською » Сучасні казки » Як Рудик знайшов дорогу додому

Як Рудик знайшов дорогу додому

Як Рудик знайшов дорогу додому

Опис казки: Як Рудик знайшов дорогу додому

Казка на ніч про маленьке білченя, яке загубилося в лісі і знайшло допомогу у різних звірят. Чи зможе Рудик повернутися додому? Читайте і дізнайтеся!

Читайте онлайн казку: Як Рудик знайшов дорогу додому!

Жило-було маленьке білченя на ім’я Рудик. Але одного разу він загубився в лісі зовсім один. Він сидів під деревом і думав про слова мами: “Рудик, завжди будь поруч. Не тікай далеко”.

Рудик згадав, як грався з братами й сестрами в хованки на верхівках високих дерев. Він посміхався, думаючи про те, як вони ганяли один за одним і змагалися, хто перший підкорить верхівку дерева.

Найчастіше, коли вони вже зовсім виснажувалися, мати їх кликала, і вони збиралися на великому дереві, яке слугувало їм за домівку.

Там дуже затишно і м’яко. Дерево було гарно встелене мохом і листям. А ще там завжди було багато смаколиків. Разом вони їли смачні горіхи, гриби, фрукти та ягоди.

Кожного нового дня мама нагадувала їм: «Не тікайте далеко від довімки! Неподалік причаївся великий яструб. Він тільки й чекає, щоб схопити одного з вас, щоб з’їсти вас».

Але Рудик, наймолодше й найменше білченя, зовсім не боявся яструба й не слухав маминих застережень. Саме тому одного теплого осіннього дня він опинився особливо далеко від довімки.

Він хотів лише дослідити ліс. Він стрибав із гілки на гілку, лазив з однієї верхівки дерева на іншу й не зупинявся, доки не забурчало у животі. Лише тоді він сповільнився і помітив, що починає темніти. Рудик озирнувся, але вже не міг знайти дорогу додому. Усі дерева виглядали однаково.

Рудик стало страшно і страшенно самотньо. Він голосно покликав маму, але ніхто не відповів. Тому тепер він сидів під деревом, не знаючи, що робити.

Раптом він почув, як щось зашелестіло в листі. Він побіг подивитися, що це за шум, і побачив великого, старого їжака, який продирався крізь листя.

Він ніс на спині соковите, трохи підгниле яблуко. Рудик знав цього їжака. Він був дуже старий і трохи забудькуватий.

«Доброго дня, пане їжачок, — сказав Рудик. «Я загубився. Ви не знаєте, як мені знайти дорогу додому?»

«Я не можу сказати тобі дорогу додому, — відповів він. «Але ти можеш піти зі мною, і ми запитаємо поради в мудрої сови. Вона живе по сусідству зі мною і часто буває в лісі. Може, вона знає дорогу до твоєї родини».

Рудик відчув полегшення. Принаймні, він більше не був самотнім.

Коли вони знайшли мудру сову, вона сказала, що хотіла б показати Рудику дорогу додому, але теж не знала її.

Тож вона відправила їх до доброї мишачої родини. «Може, вони вам допоможуть!»

Коли вони прийшли до мишачої сім’ї, Рудик знову запитав дорогу додому. Усі нашорошили вуха, але ніхто не знав сім’ї Рудика.

Мишенята відправили їх до розумного лиса. Він дуже добре орієнтувався в лісі, але теж не знав відповіді.

«Я знаю багато тварин у лісі, — сказав він. «Але я ніколи не зустрічав твою сім’ю!»

Саме тоді повз лисяче лігво проходив дикобраз і підслухав їхню розмову.

«Гей!» — вигукнув дикобраз. «Здається, я знаю дорогу! Коли я шукав жолуді, я чув, як білка-мати кликала своє маля. Я можу відвести тебе туди!»

Рудику захотілося йти негайно. Усі звірята пожаліли білченя і вирішили піти з ним. Тож вони вирушили разом.

Сова летіла попереду, лисиця винюхувала стежку, миші шалено шурхотіли в листі, їжачок йшов слідом, а дикобраз вказував напрямок.

Лисиця помітила яструба, і Рудик згадав застереження матері. Він знав, що той має бути вже близько. Він усе ще не боявся яструба, особливо тепер, коли в нього було стільки друзів, які пильнували його.

Коли Рудик почув голос матері, він побіг уперед і прямо до неї в обійми. Він відчув себе щасливим та в безпеці, як ніколи раніше. Рудик знав, що більше ніколи не втече так далеко від домівки.

Мама Рудика подякувала їхнім новим друзям за те, що вони знову об’єднали її родину.

Усі звірята пораділи разом із білчатими, а потім розійшлися по домівках.

Мама Рудика вислухала його розповідь і пояснила, що він зробив правильний вибір, пішовши за їжачком, бо знав його раніше. Також вона також нагадала йому, що не потрібно далеко відходити від дому, а ще не можна просто так довіряти будь-якій тварині в лісі.

Рудик вислухав маму та пообіцяв завжди прислухатися до її порад. 

Вони обнялися і міцно заснули, як найкраща сімʼє…Лише вітер легенько гойдав дерево, де вони спали.

Доброго та спокійної ночі всі маленьким малятам та білченятам ) 

Вам сподобалося?

Натисніть на зірочку, щоб оцінити!

Середня оцінка: 4.7 / 5. Кількість голосів: 41

Голосів поки немає! Будьте першими, хто поставить оцінку!

Навігація по записам:

Поділіться або збережіть собі цей запис: