Опис казки Лев, який любив співати
Лев, який дуже любив співати, знайшов собі подругу — пташку, яка теж любила співати. Разом вони змогли подружитися з іншими тваринами й радувати їх своїм співанням.
Мораль казки Лев, який любив співати
Не суди про людину (або тварину) за її зовнішність. Усі мають свої таланти й доброту. Дружба і співтовариство можуть перебороти страх і ненависть.
Давайте читати казку Лев, який любив співати!
Жив собі на світі лев, який дуже любив співати. Він називався Лео й мав гарний голос, але ніхто не хотів слухати його пісні. Інші тварини боялися лева і втікали від нього, коли він починав співати. Лев був сумний і самотній.
Одного разу він побачив на дереві маленьку пташку, яка теж співала. Вона називалася Соня і мала чудовий слух. Лев подумав: «Може, вона стане моєю подругою і буде співати зі мною?». Він підійшов до дерева і сказав:
- Привіт, пташко! Як тебе звати?
- Привіт, леве! Мене звати Соня. А тебе?
- Мене звати Лео. Ти дуже гарно співаєш!
- Дякую, ти теж!
- Справді? Ти не боїшся мене?
- Ні, чому я маю боятися тебе?
- Бо я лев, а ти пташка. Інші тварини бояться мене і тікають від мене, коли я співаю.
- Але ти ж не хочеш їх з’їсти, правда?
- Звичайно, ні! Я хочу лише співати!
- Ну, тоді я не боюся тебе. Ти добрий лев.
- Дякую, ти добра пташка. Чи не хочеш ти співати зі мною?
- З радістю! Якщо ти не проти.
- Звичайно, не проти! Давай співатимемо разом!
І так лев і пташка стали друзями і співали разом. Їхнє співання було таким гарним і радісним, що інші тварини почали приходити слухати їх. Вони зрозуміли, що лев не небезпечний, а добрий і талановитий. Вони стали дружити з ним і пташкою і разом радувалися життю.
Кінець.
