Опис казки Іван-Побиван
Казка про хлопця Івана-Побивана, який зустрівся зі страшним змієм, що виїв усіх людей у селі. Іван-Побиван обдурив змія своєю хитрістю та силою, але змій не змирився і хотів його вбити. Іван-Побиван врятувався від усіх небезпек і залишився жити у своїй хаті.
Мораль казки Іван-Побиван
Не треба боятися сильніших за себе, а треба бути розумним і винахідливим.
Давайте читати казку Іван-Побиван!
Унадивсь колись давним-давно один страшний змій десь у якусь слободу людей їсти та й виїв чисто всіх, зостався один тільки дід.
— Ну,– каже змій,– завтра тобою поснідаю.
А через ту слободу ішов один бідний хлопець та й зайшов до того діда, проситься ночувати.
— А хіба тобі жити надокучило? — питає його дід.
— Як? — каже бідний хлопець.
Дід розказав йому, що тут змій усіх людей переїв і це завтра його з’їсть.
— Е,– каже хлопець,– подавиться!
От уранці прилітає змій, побачив хлопця.
— О, це добре,– каже,– був один, а тепер двоє.
А хлопець:
— Гляди, не подавись!
Змій і дивується.
— Як,– каже,– хіба ти сильніший за мене?
— Авжеж.
— Який же ти сильний? Я он, бач…– Та взяв камінь, як здавив, так із каменя мука й посипалась.
— Е, це дурниця,– каже хлопець,– здави так, щоб із нього юшка потекла.
Та тут же взяв із мисника ворочок сиру, та як натисне, так із нього сироватка й потекла.
— Отак,– каже,– дави.
— Ну, ходім,– каже змій,– за товариша будеш.
А хлопець йому:
— Хіба за старшого.
Ото й пішли. Питає його змій:
— А як звуть тебе?
— Іван-Побиван,– каже хлопець.
Ну, змій уже й боїться його: «Щоб ще мене,– думає,– не вбив». Стало на обід, змій і каже:
— Піди ж ти, хлопче, та принеси вола, будем обідати варити.
Пішов хлопець, та куди тобі, хоч би одну ногу доніс. От він ходить по змійовій череді та і зв’язує волів хвостами докупи. А змій ждав, ждав і побіг сам.
— Що ти, хлопче, робиш?
— Е, буду я тобі по одному носити, я всіх зразу хочу забрати.
— Та ну тебе к бісу, ти мені всю худобу переведеш.
Стяг змій із вола шкуру й поволік. От дає він хлопцеві ту шкуру.
— Іди,– каже,– води повну шкуру принеси.
Узяв хлопець шкуру, насилу-насилу дотяг її до колодязя, та як упустив туди, то вже й не витягне. Тоді взяв лопату та й ходить кругом криниці, підкопує її.
Прибігає змій.
— Що ти робиш?
— Е, буду я тобі шкурою воду носити! Я зачеплю всю криницю та і приволочу.
— А щоб тебе,– каже змій, а сам злякався хлопцевої сили.
Поніс сам шкуру.
— Піди ж,– каже,– хлопче, дров принеси; вирви там сухого дуба, та й буде з нас.
— Е, буду я тобі трошки носити! Якби дубів двадцять заразом, то б так! — Та й удав, ніби розсердивсь, не пішов.
От змій наварив, сів і їсть, а хлопець ніби сердиться і обідати не йде, бо ж як піде, то змій зразу здогадається, що він не такий сильний, як побачить, що хлопець менше від нього їсть. А як зосталось небагато, то тоді хлопець сів і собі посьорбав та й каже:
— Мало.
— Ну,– каже змій,– коли мало, то ходім тепер до моєї матері, вона нам вареників наварить.
— А як іти, то йти,– каже хлопець, а сам думає: «Тепер я пропав».
От як почали їсти,– а вареників стоїть бочок двадцять,– то змій усе їсть та їсть, уже й наїдається, а хлопець усе за пазуху та в штани ховає, усе ховає. Уже казанів із двадцять подала, а він одно ховає. Як поїли, то змій і каже:
— Ходім на камінь крутитись.
— А як іти, то йти,– каже хлопець.
Змій як крутнувсь — аж вогонь пішов.
— Дурниця,– каже хлопець,– ти так крутнись, щоб юшка потекла.– Та як притисне до каменя ті вареники, що в його одежі, а з них юшка і бризнула.
— От так,– каже,– крутись! Та ще, та ще! От як дави!
Ну, змій уже вкрай злякався Івана-Побивана. Але ще каже:
— Ану, давай хто сильніше засвище.
— Давай.
Ну, змій як свиснув, то аж дерева пригнулись.
«Ну,– думає Іван-Побиван,– що його робити?» А тут лежала одна залізяка. Глянув Іван на неї та до змія:
— Зажмур очі, бо я як свистатиму, то тобі можуть очі повилазити.
Змій зажмурив, а Іван-Побиван як огріє змія тією залізякою межи очі, то той аж здригнувсь.
— Правду кажеш,– каже змій,– ледве очі не повискакували.
Та вже щоб хоч не бути з Іваном вкупі, побудував ото йому хату на одшибі; хлопець і живе собі. А змій давай із матір’ю радитись, як би їм його звести зі світу.
— Давай,– кажуть,– його спалимо.
А хлопець підслухав це та десь і сховавсь на цю ніч. От як спалили ту хату, хлопець прийшов, став коло попелу та і струшується, ніби тільки що виліз.
Приходить змій.
— Що ти, хлопче, хіба ще живий?
— Живий, тільки цієї ночі мене щось ніби блоха вкусила.
«Ну,– думає змій,– од такого треба подалі». Та як дременув із тих країв, то тільки його й бачили.
Перевірте чи запамʼятала дитина казку Іван-Побиван. Задайте їй кілька запитань!
- Як змій дізнався про Івана-Побивана?
- А) Побачив його на дорозі
- Б) Почув його голос
- В) Запахнув його запах
- Г) Почув його пісню
- Вірна відповідь: Б) Почув його голос
- Як Іван-Побиван показав свою силу змієві?
- А) Здавив камінь
- Б) Здавив сир
- В) Здавив гарбуз
- Г) Здавив яблуко
- Вірна відповідь: Б) Здавив сир
- Куди змій запросив Івана-Побивана після обіду?
- А) На камінь крутитись
- Б) На дерево лазити
- В) На річку плавати
- Г) На луг боротись
- Вірна відповідь: А) На камінь крутитись
