Казка Кирик

Опис казки Карик

Казка про бідного мужичка Кирика, який знайшов казанчик із срібними карбованцями, але поп хотів його обдурити і забрати всі гроші. Попадя одягла попа у волову шкуру, щоб налякати Кирика, але казанчик прирос до рук попа і шкура до його тіла. Попадя просила Кирика допомогти, але він не зміг.

Мораль казки Карик

Не треба бути жадібним і хитрим, бо можна натрапити на нещастя.

Давайте читати казку Карик!

Десь-не-десь жив Кирик-мужичок. Побила Кирика лиха година: умерла саме в жнива маленька дитина. Ходить бідний Кирик, шукав, шукає, нема кому ямки вирити — ніхто не хоче. Пішов Кирик до попа.

— Прийшов до вашої милості, щоб ішли дитя ховати.

— А с у тебе, Кирику, карбованець?

— Нема,– каже.

Не хоче піп.

— Не піду,– каже.

Почвалав додому Кирик, плаче — ніхто його не слухав. Нічого не вдієш, пішов сам ямку рити. Риє, риє, коли дивиться — іде якийсь чоловік. Шапка на ньому бирка, зверху дірка, свитина — латка на латці.

— Здоров був, Кирику! А що ти робиш?

— Ой, чоловіче, побила мене лиха година: вмерла в жнива маленька дитина! Ніхто не хоче ямки вирити, то сам рию.

— Зажди, Кирику! Ходімо зі мною!

Прийшли вони в долинку.

— Ану, Кирику, рий отут ямку!

Став Кирик рити, вирив зі срібними карбованцями казанчик. Пішов мерщій додому, узяв коня, поїхав у город, купив мішок пшеничної муки, пшона, сала. Вертається, а вже в нього повен двір людей: той домовину робить, ті пішли яму копати,– дізналися, що в Кирика гроші є. Кирик зараз до попа: кладе на стіл грошей сорок карбованців.

— Ідіть, батюшко, дитя моє ховати.

— Вертай, Кирику, вертай додому: я зараз буду.

А сам дивується: звідки в бідняка гроші? Не дійшов Кирик додому, уже піп коло двору — і попадя з ним.

Поховали дитинку й сіли трапезувати.

Піп тоді й питається, де Кирик гроші взяв. А попадя його штовх під столом.

— Не допитуйся зараз, бо з хати будеш сторч махати. Ніде Кирик не дінеться… Прийде в церкву, спитаєш його на духу, де гроші взяв. Не признається, скажеш — більш у церкву не пущу, геть із села вижену!

Дожидав піп, ночами не спить. Прийшов Кирик у церкву — він зразу до нього:

— Кажи, сину, які гріхи маєш?

— Батюшко, чоловік що ступив, то й согрішив.

— Ні, я чув, що в тебе якісь грошики є непевні, що ти їх десь підчепив.

— Та ні, батюшко!

— Ну, не признаєшся, іди геть!

Тільки Кирик повернув до дверей, піп його за руку — кажи зараз!

— Так,– каже,– правда, батюшко, найшов казанчик.

— Еге! — батюшка йому. — А то ті гроші непевні. Принеси їх сюди, я молебень одслужу, всяку нечисту силу віджену; за це мені буде часточка, тобі часточка й на церкву часточка.

— Добре,– каже Кирик,– нехай так і буде.

Приходить піп увечері додому.

— А що? — питається попадя.

— Знаю вже, де Кирик грошей набрав.

— Почекай,– каже попадя,– не йди до нього. Я так зроблю, що всі гроші будуть твої.

Побігла до шевця і випрохала в нього шило та дратву. Прибігла додому і зняла з горища волову шкуру. Узяла ту шкуру, наділа П на попа: передні ноги на руки, задні — на ноги, роги — на голову.

— Іди ж тепер до Кирика, постукай у вікно — він ще не спить — та і скажи: «Ага! Забрав мої гроші, ще й на церкву хочеш дати попові! Оддавай зараз назад, бо всю твою хату геть рознесу, і тебе, і дітей твоїх, і жінку в пекло заберу!» — то він тебе злякається.

Прийшов піп під вікно, як заторохтить рогами! Глянув Кирик у вікно — йому й дух перехопило: «Ох, лишечко,– думав,– сатана прийшов!»

— Чого тобі, нечиста сило, треба?

— Ага,– белькоче піп,– забрав мої срібняки, та й мовчиш! Оддавай зараз назад, бо й хату твою геть рознесу, і тебе, і жінку, і дітей твоїх у пекло заберу!

— Почекай,– каже Кирик,– я тобі казанок крізь двері віддам…

Подав йому крізь двері казанка, піп ухопив і побіг додому. Тільки хотіла попадя той казанчик узять, а він до рук приріс. Стала волову шкуру віддирати — піп як закричить! Шкура приросла і став а попа справжній чортяка. Ото вже і світ недалеко, треба до церкви дзвонить, а піп у воловій шкурі стоїть. Став він дуже плакати.

— Почекай,– каже попадя,– не плач! Умиюся я біленько, уберуся гарненько, піду до Кирика, хай прийде, казанка забере,– може, тобі поможеться…

Умилася біленько, одяглася гарненько, прийшла до Кирика, поклонилася.

— Здоров був, Кирику!

— Здрастуйте, матушко! А що скажете?

— Та то батюшка з тобою пожартувати хотів…

— Ти диви, а я думав, що то справді біс…

Не пішов Кирик до церкви, а пішов людей скликати. Іде й гукав:

— Побила мене, люди, лиха година, вмерла в мене маленька дитина. Ніхто не схотів ямку рити, пішов я сам рити і вирив із грішми казанчик. Прийшов піп і забрав той казанчик, а він йому до рук приріс.

— Де ж він тепер? — питаються люди.

— У воловій шкурі стоїть.

Як посунуть люди юрбою! Ще Кирик до попового двору не дійшов, а вже вони у ворота товпляться. Піп на ганку у воловій шкурі стоїть. Прийшов Кирик, забрав казанчик, він і пустився з рук. Став піп плакати.

— Дайте мені хоч який-небудь хліб, не женіть із церкви!

— Як же тебе залишати, коли ти піп не піп, злодюга не злодюга? Хто тебе знав, що ти таке. У тебе совісті нема — не треба нам такого!

І прогнали попа геть.

Перевірте чи запамʼятала дитина казку Кирик. Задайте їй кілька запитань!

  1. Що знайшов Кирик у ямці?
    • А) Золотий казанчик
    • Б) Срібний казанчик
    • В) Мідний казанчик
    • Г) Залізний казанчик
    • Вірна відповідь: Б) Срібний казанчик
  2. Як поп хотів дізнатися, де Кирик взяв гроші?
    • А) Спитав його просто
    • Б) Спитав його у церкві
    • В) Спитав його у селі
    • Г) Спитав його у полі
    • Вірна відповідь: Б) Спитав його у церкві
  3. У що перетворився поп через свою хитрощ?
    • А) У вовка
    • Б) У ведмедя
    • В) У вола
    • Г) У лиса
    • Вірна відповідь: В) У вола

Вам сподобалося?

Натисніть на зірочку, щоб оцінити!

Середня оцінка: 5 / 5. Кількість голосів: 2

Голосів поки немає! Будьте першими, хто поставить оцінку!

Навігація по записам:

Поділіться або збережіть собі цей запис: