Хто сильніший?

Казка у віршах. Хто сильніший? Наталя Забіла

Опис казки для дітей: Хто сильніший?

Казка у віршах про маленького хлопчика та боротьбу Сонця та Вітру. 🌞💨

Читайте онлайн казку Наталі Забіли: Хто сильніший?!

Одного разу Сонце й Вітер 
Посперечались не на жарт:
Хто з них із двох сильніший в світі 
І більш за те пошани варт?

Говорить Вітер: — Я суворий,
Я нажену на всіх страхи,
Я й розхвилюю синє море,
Я й на хатах зірву дахи!

Я взимку віхолою вію,
Усе заметами запну.
Я і тебе здолать зумію 
На тебе хмари нажену!

— Зате ж весною,—
Сонце каже,— 
Поглянь на перші квіточки:
На них мій промінь тільки ляже — 
Вони й розкриють пелюстки.

І на деревах змерзлих, голих 
Бруньки розпукуються теж…
Мені послушне все навколо,
Бо сили маю я без меж!

Як влітку все росте і спіє 
Це ж я життя всьому даю,
Це ж я усе навколо грію 
І все ласкаю і люблю.

Коли ж пташиний спів замовкне,
Я порядкую як на те —
Звелю тихенько: «Листя, жовкни!» — 
І листя стане золоте!
 
Скривився Вітер нетерпляче:
— Еге ж, це поки я притих!
А як подму, тоді побачиш,
Що залишу я з квітів тих!

Та ще й без жодного зусилля 
Я на дерева налечу 
І все те жовте листя з гілля 
І позриваю, й розмечу!

Та що казати?! Нумо нині 
Ходім провірим — хто із нас 
Скоріш страху завдасть людині 
І роздягти зуміє враз?!

Пішли. Аж глядь — по полю чітко 
Веде до ставу людський слід.
І справді, здалека вже видко — 
Людина вибігла на лід!

На голові — пухнаста шапка,
На плечах — теплий кожушок, 
Кашне червоне в білу крапку 
Та ще й ремінний поясок.

І ковзани в людини гострі… 
Її впізнати можна враз!
Звичайно ж, ця людина — Костик. 
Отой, що ходить в другий клас.

Ось він на старті, як годиться, 
Пригнувшись на хвилину, став 
Та й полетів, помчав як птиця 
Через увесь широкий став!

А Вітер каже:— Ну й людина!
Та хто ж її не дожене?!
Зірву я миттю й кожушину,
І шапку, й в крапочку кашне!

Присвиснув Вітер і помчався,
На хлопця налетів як стій!
І тут, на диво всім, почався 
Між хлопчаком і Вітром бій.

Завивши так, іцо стало жаско,
За шапку Вітер враз смикнув!
А Кость лише міцніш зав’язки 
Під підборіддям затягнув.

Тоді, іще грізніш завивши,
Рвонув Вітрило кожушок,
А Костик, ходу не спинивши, 
Затяг тугіше поясок.

Вітрило за кашне узявся,—
Бо ще двобою не кінець!—
А Кость лиш дужче замотався 
Й заткнув кінці за ремінець.

Та як почне робить фігури, 
Виписувати кренделі!..
І Вітер зупинивсь похмуро 
Та й ліг безсило на землі.

— Тепер вже я візьмусь за діло! — 
Тут голос Сонце подало 
І заблищало, заясніло,
Розливши світло і тепло.

Воно торкнулось обережно 
До хлопча нової щоки 
Та й каже: — Скинь важку одежу, 
Щоб далі бігать залюбки!
 
I Костик скинув кожушинку, 
Жбурнув кашне і шапку в сніг 
І, заспівавши пісню дзвінко, 
Навколо ковзанки побіг.

Сплеснулась рибка в ополонці, 
Лід заіскрився, наче скло…
І Вітер подививсь на Сонце 
Та й каже: — Ти перемогло!

Вам сподобалося?

Натисніть на зірочку, щоб оцінити!

Середня оцінка: 4.1 / 5. Кількість голосів: 22

Голосів поки немає! Будьте першими, хто поставить оцінку!

Навігація по записам:

Поділіться або збережіть собі цей запис: