Опис казки Зачарована принцеса
Казка Зачарована принцеса Джозефа Джейкобса розповідає про долю принцеси Маргарити, яку зла мачуха-чарівниця перетворила на страшного змія. Принцеса жила в печері і пожирала людей і тварин, поки її не врятував її брат, лицар Вінд, який тричі її поцілував. Тоді з неї спали чари, і вона стала знову красивою дівчиною. Лицар Вінд одружився з дочкою короля, а Маргарита – з його сином.
Мораль: не суди людину за зовнішністю, а дивись на її серце. Також казка показує, що любов може перемогти будь-які перешкоди.
Давайте читати казку Зачарована принцеса
Один сміливий кабальєро подорожував білим світом у пошуках пригод. От їде він та й бачить – лев, гончак, орел і мурашка не можуть поділити тушу мертвого бика.
– Допоможи нам, – кажуть вони кабальєро, – поділи її так, щоб кожен із нас лишився задоволений.
Юнак витягнув свою шаблю, порубав тушу на шматки та й поділив її. Орлові дістались нутрощі, левові – стегна, гончакові – ребра, а мурашці – хребет. Зраділи звірі та й вирішили йому віддячити.
– Візьми шерстинку з моєї гриви, – каже лев. – Завжди носи її з собою, а коли треба буде обернутися левом, просто скажи: «Бог та лев» – і вмить перекинешся хижаком. А як знову захочеш стати людиною, скажи: «Бог і людина».
Орел подарував кабальєро свою пір’їну й каже:
– Як захочеш стати орлом, скажи: «Бог і орел», а щоб перекинутися людиною, маєш сказати: «Бог і людина».
Мурашка довго думала, чим же вона може віддячити юнакові. Врешті вона сказала:
– Я не знаю, що тобі подарувати. Все, що я маю, мені потрібне, але візьми мої вусики і коли ти захочеш стати мурашкою, скажи: «Бог і мураха», а щоб знову стати людиною, досить буде сказати: «Бог і людина».
Наостанок гончак теж подарував кабальєро свою шерстинку і пояснив, що з нею робити, якщо той захоче перетворитись на пса.
Подякував кабальєро та й поїхав собі. Гадав собі він, що з такими подарунками йому вдасться неабияк уславитися. Аж от забовванів удалині прегарний замок. З вікна замкової вежі виглядала вродлива дівчина. Кабальєро хотів було заговорити до неї, та дівчина помітила його і крикнула:
– Стережися, лицарю! Тут живе страшний велетень! Якщо він побачить тебе, то з’їсть!
Та кабальєро не знав страху. Він підійшов до вікна і попросив дівчину розповісти, хто вона така і що то за велетень живе в замку.
– Я принцеса, велетень викрав мене з палацу і замкнув у цій вежі.
– А чи одружишся ти зі мною, якщо я звільню тебе? – запитав хлопець, якому дуже сподобалась ця красуня.
– Так, і я навіть знаю, як перемогти велетня, та коли він дізнається, що я розкрила його таємницю, то вб’є мене, – каже принцеса.
Та кабальєро наполягав, і врешті дівчина сказала:
– Цей велетень – чаклун. Він помре лише тоді, коли хтось розіб’є чарівне яйце. Та велетень береже його як зіницю ока і ніхто не знає, де саме воно заховане.
Тут кабальєро та принцеса почули рипіння замкових дверей і побачили велетня, що направлявся простісінько до них.
– Бог і мураха! – вигукнув юнак й перекинувся мурашкою. Побіг по стіні та й сховався в принцесиній кімнаті.
– З ким ти тут щойно розмовляла? – суворо запитав велетень у принцеси.
– Я розмовляла сама з собою, тому що мені нудно на самоті, – відповіла дівчина.
– Що ж, тобі доведеться понудьгувати ще три дні, тому що я мушу відлучитись із замку в справах, – сказав велетень і пішов.
Коли смеркло і всі повкладалися спати, кабальєро знову перекинувся людиною і розбудив принцесу. Почали вони думати, як їм знайти яйце. Думали вони три дні й три ночі, та так нічого й не придумали. А потім до замку повернувся велетень. В руках він ніс дикобраза зі страшенними голками. В тому дикобразі й було заховане чарівне яйце.
Зайшовши до палацу, велетень відчув людський дух і пустив дикобраза, щоб той знайшов непроханого гостя.
Побачив це юнак, сказав: «Бог та лев» і перекинувся левом. Зав’язалася страшенна битва, та перевага була на боці лева. Та коли він уже почав перемагати, дикобраз перекинувся зайцем і щодуху кинувся навтьоки. Кабальєро знову став людиною і взяв шерстинку гончака.
– Бог і гончак! – вигукнув хлопець, і ось уже він у вигляді прудкого собаки наздоганяє зайця. Ухоркався заєць, перекинувся горлицею і випурхнув у вікно. Тоді юнак дістав перо і, мовивши «Бог і орел», перекинувся орлом. Наздогнав він горлицю та й повернувся на землю. А тоді розрізав голуба й дістав із нього чарівне яйце.
Велетень був чаклуном, тож відчував на собі все, що діялося з дикобразом. Почав він утрачати снагу та й почвалав до принцесиного покою, щоб убити її за зраду. А тут саме нагодився кабальєро з чарівним яйцем у руці. Жбурнув юнак тим яйцем у велетня, розбилося воно і чаклун помер.
Взяв він принцесу за руку і вивів її надвір, де на них чекав його вірний кінь. Приїхали вони до її замку та й одружилися.
Кінець.
