Був собі бичок. Кажуть, мав він великий розум. Раз зайшов бичок до саду і здивувався, що на деревах ростуть яблука і груші, а на землі гарбузи. І задумався бичок, дивлячись на дерева та на гарбузиння. Та й каже пташці, що в цей час сиділа на дереві:
— А що, якби не так було у світі, а зовсім по-іншому?
— А як? — запитала пташка.
— Ось бачиш, дерева такі великі й міцні, а на них ростуть такі маленькі яблука і груші. Гарбузиння ж таке кволе, а на ньому ростуть величезні гарбузи, мабуть, більші, ніж моя голова.
— Я не згодна з тобою, — відповіла пташка.
— Чому ж? От якби на деревах росли яблука і груші завбільшки з гарбузи, хіба б це погано було?
І бичок почав чухатись об стовбур яблуні. Дерево захиталось. З гілки впало яблуко прямо бичкові на голову.
— О-о-ой! — заревів бичок.
А пташка регоче:
— Це ж добре, що яблуко не таке, як гарбуз, інакше воно б тебе вбило.
— Твоя правда, — погодився бичок.
Так і залишились яблука маленькими, а гарбузи великими.
