Різдво Христове — одне з найбільших християнських свят, яке символізує народження Ісуса Христа у Вифлеємі. Святкування Різдва має глибокі історичні корені та багату традиційну спадщину, яка формувалася століттями. До 1918 року святкування цього свята в Україні мало свої особливості, пов’язані з обрядовістю, календарними відмінностями та впливом релігійних традицій.
Коли святкували Різдво в Україні до 1918 року?
До 1918 року українці святкували Різдво Христове 25 грудня за Юліанським календарем. Ця дата відповідала традиціям православної та греко-католицької церков, які були домінуючими в Україні. Однак через розбіжності між Юліанським і григоріанським календарями, 25 грудня за старим стилем припадає на 7 січня за новим стилем. Таким чином, святкування 25 грудня залишалося незмінним у межах тогочасної релігійної традиції, яка ґрунтувалася на Юліанському календарі.
1 вересня 2023 року Православна церква України офіційно перейшла на новий календар (так званий новий стиль). За цим календарем Різдво відзначається 25 грудня, а Святвечір відповідно припадає на 24 грудня. Це означає, що поступово більшість українців святкуватимуть Різдво за новим стилем.
Святий Вечір — серце різдвяного святкування
Вечір напередодні Різдва, який в Україні називають Святвечором, був одним із найурочистіших моментів у різдвяному циклі. Це сімейне свято супроводжувалося строгим постом і святковою вечерею, яка традиційно складалася з 12 пісних страв. Центральним символом вечері була кутя — особлива страва з вареної пшениці з медом, маком та горіхами.
Перед вечерею в домі запалювали свічку та читали молитви. На стіл клали дідух — символ врожаю та родючості, що підкреслювало зв’язок зі світом предків. Важливими атрибутами також були колядки, різдвяна зірка та вертеп — театралізовані вистави, які розповідали історію народження Ісуса.
Традиції святкування Різдва в Україні
Різдво в Україні завжди мало глибоко сімейний характер. Люди збиралися разом для святкових обрядів, відвідували храм для участі в урочистій літургії, а потім приймали гостей або ходили вітати сусідів. Одним із головних звичаїв були колядки — релігійні та обрядові пісні, що славили народження Христа. Молодь часто організовувала колядницькі гурти, які ходили від хати до хати з піснями та побажаннями миру, здоров’я й достатку.
Також характерною рисою святкування було дарування подарунків, але воно мало більше символічний характер, ніж сучасний матеріальний.
Зміни після 1918 року
Після 1918 року ситуація з святкуванням Різдва в Україні почала змінюватися. З приходом радянської влади розпочалася політика активної антирелігійної пропаганди. Багато традицій, пов’язаних із Різдвом, були заборонені, а саме свято витіснили на другий план. Радянська влада намагалася замінити Різдво на Новий рік, популяризуючи фігуру Діда Мороза замість Святого Миколая.
Однак попри всі спроби, традиції святкування Різдва зберігалися в українських родинах, особливо в західних регіонах, де релігійна обрядовість залишалася важливим елементом життя.
Отже, до 1918 року українці святкували Різдво Христове 25 грудня за Юліанським календарем, і це свято займало важливе місце в духовному та культурному житті народу. Попри вплив радянської влади та календарні зміни, Різдво залишилося символом сімейного затишку, радості та надії, що поєднує покоління українців. Сьогодні традиції пращурів продовжують надихати нас на збереження релігійної та культурної спадщини, адже Різдво — це не лише дата, а й дух єдності та любові.
