Опис казки про собачку: Пригоди Патріка і гусениці
Патрік – маленький песик, який шукає друзів. Він знаходить маленьку гусінь, яка любить їсти яблука. Вони граються в хованки на вантажівці, яка везе фрукти до соковижималки. Але коли Патрік дізнається, що станеться з яблуками, він мусить врятувати свою нову подругу від небезпеки!
Читайте онлайн казку для дітей: Пригоди Патріка і гусениці !
Патрік був маленьким, незграбним песиком. А ще він був дуже допитливим і розумним. Де б не відбувалося щось цікаве, він намагався бути там. Його короткі лапки іноді заважали йому, але те, чого йому не вистачало в зрості, він компенсував хоробрістю.
Патрік жив зі своєю сім’єю у великому маєтку з яблуневим садом. На фермі завжди щось відбувалося.
Великі трактори та вантажівки регулярно їздили туди-сюди по території. Вони привозили порожні ящики й забирали фрукти, які були запаковані для доставки. Порожні ящики складали
в дворі, створюючи безліч чудових місць, де можна було сховатися.
Але навіть попри все це, Патрікові іноді було самотньо. Коли його старші брати гралися, Патрік хотів з ними, але…
«Забирайся звідси!» — кричав його брат. «Ти занадто малий!»
Це трохи засмучувало Патріка, але зазвичай він знаходив для себе щось нове й захоплююче. Сьогодні песик особливо нудьгував. «Хотів би я теж мати когось, з ким можна погратися!» — скиглив він сам до себе.
Аж тут він помітив маленьку зелену гусінь, яка дуже повільно поповзла по шині великої вантажівки. Фермер завантажував кузов ящиками стиглих яблук. Вони дуже смачно пахли.
Гусінь була маленькою, і шлях до яблук був дуже довгим. Але в неї був величезний апетит, і запах яблук інстинктивно приваблював її.
Пес Патрік деякий час спостерігав за маленькою гусеницею. Потім він простягнув до неї лапу, але вона виявилася занадто короткою.
«Гей!» — гукнув він до неї. «Хочеш зі мною гратися?»
«Звісно! Підійди і приєднуйся до мене, — відповіла гусінь. «Ми можемо пограти в хованки. Але тобі доведеться почекати, поки я поїм. Я дуже голодна.
Патрік був щасливий, що маленька гусінь захотіла погратися з ним. Він замахав хвостиком. У нього була лише одна проблема. «Як мені туди залізти?» — запитав він.
«Роби, як я, це легко! Просто повзи», — сказала маленька гусінь.
«Але я не вмію повзати!» — вигукнув Патрік.
«Тоді я не можу з тобою гратися!» — сказала гусінь. Вона вже досягла верхівки шини, і Патрік не міг бачити її знизу.
Песик побіг навколо вантажівки і знайшов навантажувальну рампу. Вона все ще була відчинена. Він міг забігти туди досить легко. Тепер у кузові, стоячи перед ящиками з фруктами, він намагався знайти гусінь.
Він стрибнув на один із ящиків і почав шукати її серед яблук. Песик обнюхував одне яблуко за іншим, але гусениці не було і сліду.
«Я ніколи тебе так не знайду!» — розлючено сказав Патрік. «Я думав, що пограти в хованки буде простіше».
І тут гусінь висунула свою маленьку голівку з яблука. «Ку-ку!» — закричала вона й за мить зникла назад у яблуко. Патрік відчув її запах і знайшов маленьку дірочку в яблуці, де вона була. Але маленької гусениці вже не було всередині.
«Я тут!» — покликала вона з іншої коробки з-під фруктів, визираючи з хрусткого яблука. Патрік стрибнув до неї, але знайшов лише ще одну маленьку дірочку в яблуці. Вона знову зникла.
Їм було так весело, що ніхто з них не помітив, як вантажівка рушила з місця.
Маленька гусінь з’їла багато яблук під час гри й тепер була дуже сита.
«Я втомилася. Я збираюся трохи подрімати», — сказала вона.
Раптом вантажівка різко зупинилася. Водій відкрив бортовий кузов і побачив маленьке цуценя серед численних ящиків із фруктами.
«Що ти тут робиш, Патріку?» — здивовано запитав водій. Він зняв Патріка з вантажівки й дав йому попити. «Ну, схоже, що ти трохи втік! Я впевнений, що всі сумують за тобою на фермі! Дозволь мені тільки розвантажити ці коробки й покласти всі яблука в соковижималку, а потім ми поїдемо додому. Чекай на мене тут, добре?»
Патрік раптом відчув нудоту. Шерсть на його спині стала дибки, як це часто буває, коли він відчуває небезпеку. Він знав, що станеться з яблуками…
«О ні! Гусінь прямує до соковижималки! Я мушу її врятувати!» — подумав Патрік. Він почав шукати маленьку гусінь у кожному ящику, який розвантажував водій.
«Патріку, ти мені заважаєш. Забирайся звідси!» — сказав водій. Але Патрік показав йому свої невинні щенячі очі, так що він не зміг довго на нього сердитися.
Патрік майже втратив надію коли-небудь знайти маленьку гусінь. Він обнюхав решту ящиків. Коли вивантажили передостанній ящик, Патрік відчув себе переможеним. Він лише сумно глянув на ящик. І тут він побачив маленьку зелену голівку, що визирала з яблука.
Він побіг до своєї подруги й побачив, що вона все ще спить. «Яка удача!» зрадів Патрік. Він досить голосно гавкнув і легенько штовхнув її лапою. «Прокидайся, або вони перетворять тебе на сік!» — кричав він.
Гусінь, здавалося, не чула його. Вона недбало потягнулася і запитала: «Чого ти кричиш?»
«Я розповім тобі про це пізніше. Швидше! Залазь мені на спину й тікаймо звідси!»
Коли розвантажили останній ящик, Патрік і гусінь відійшли вбік, спостерігаючи за всім на безпечній відстані. Патрік розповів гусениці, що сталося, поки вона спала.
«Я такий радий, що вчасно тебе знайшов! Тепер ми можемо бути друзями назавжди», — радісно сказав Патрік.
Зрозумівши, у якій небезпеці вона опинилася, маленька гусінь сказала: «Ти мій герой і найкращий друг, про якого тільки можна мріяти!»
«Час повертатися додому!» — сказав водій. Патрік радісно побіг назад до вантажівки з маленькою гусеницею, захованою в його хутрі, і всі вони щасливо поїхали назад на ферму.
