На краю густого лісу росла маленька ялинка. З одного боку вона могла бачити величезні дерева, які гордо піднімали свої верхівки до неба.
Поряд з ялинкою стояв старий дуб. Його стовбур був міцним, а крона — розлогою й величною. Дуб пишався своєю величчю і був відомий на весь ліс.
Багато тварин знаходили прихисток під його гілками. Дятли облаштовували свої гнізда, білочки стрибали по гілках, немов на дитячому майданчику, а кабани та миші ласували жолудями, які щедро дарував дуб.
Старий дуб завжди вважав себе важливішим за інших. Він зверхньо дивився на менші дерева і майже ніколи не помічав маленьку ялинку, розмовляючи лише з великими липами та буками поруч.
Маленька ялинка іноді слухала їхні розмови й відчувала себе дуже незначною. Вона намагалася тягнутися вгору, до сонця, щоб вирости, але величезні дерева закривали світло, а дощ діставався їй лише рідкісними краплями.
На щастя, з іншого боку ялинки було узлісся. Тут сонце світило яскраво, і вона могла радіти його теплу.
Минали роки, і ялинка звикла до свого тихого життя.
Аж одного дня сталося щось незвичайне. Падав сніг, коли маленька ялинка почула гучний шум. Потім пролунали голоси дітей. На узлісся приїхав трактор.
— Тату, дивись! Це найкрасивіша ялинка, яку я коли-небудь бачила! — вигукнула дівчинка з русявими косичками, одягнена в червону шапочку.
Раптом довкола ялинки забігало багато дітей.
— Давайте візьмемо цю! — запропонував хлопчик. — Вона стане найгарнішою ялинкою, яку ми прикрашали!
Тоді до них підійшов батько й сказав:
— Так, вона виросла дуже гарною. Вона прикрашатиме наш дім цього Різдва.
Маленька ялинка не могла зрозуміти, чому стільки уваги було приділено саме їй. Чому діти вибрали її, а не великі дерева?
Її вирубали обережно, загорнули в теплу ковдру й забрали з собою.
Тепер усі великі дерева звертали увагу на ялинку. Навіть старий дуб, що завжди гордо ігнорував її, виглядав заздрісним.
Маленька ялинка почувалася щасливою. Її прикрасили яскравими кульками, мерехтливими вогниками та поставили в центрі кімнати. Вона стала справжнім символом свята для цілої родини, які співали навколо неї новорічні пісні.
І хоч життя ялинки було недовгим, вона відчувала, що її мрія здійснилася. Вона стала важливою й принесла радість тим, хто її вибрав.
З того часу лісові дерева завжди згадували маленьку ялинку як ту, яка змогла стати символом щастя і надії на Новий рік.
