Опис казки для дітей: Місяць, який хотів бути помітним
Ця казка розповідає про Місяць, який працює день у день, але часто не отримує уваги і вдячності від жителів Землі. Одного разу він заснув і зник із неба разом зі зірками, залишивши ніч темною і сумною. Як він повернеться на своє місце й чи зміниться ставлення до нього? Прочитайте цю казку й дізнайтеся!
Читати онлайн казку на ніч : Місяць, який хотів бути помітним
Колись давно, Місяць працював день у день, але це часто залишалося непоміченим. Місяць завжди був на небі, особливо яскраво він світив темними ночами. Коли він був дуже великим і повним, він міг освітлювати цілі поля і вулиці, вкриваючи все красивим білим сяйвом.
У ночі, коли небо дуже чистим, місяць міг навіть світити у вікна людей. У такі ночі всі милувалися його розмірами та пишністю.
Вдень сонце завжди було в центрі уваги. Його любили жителі Землі за тепле проміння.
У літні дні Місяцю доводилося набагато довше чекати, поки сонце нарешті зайде. А густі хмари часто закривали Місяцю вид на Землю. У деякі дні, коли йшли сильні дощі, місяцю доводилося намагатися пробитися крізь суцільний туман і темні хмари, але часто йому це не вдавалося.
У такі дні місяць був пригнічений.
«Мене все одно ніхто не бачить», — бурмотів місяць, жаліючи себе і слабкі, мерехтливі зірки навколо.
Проте, вечір за вечором, місяць чекав свого часу, щоб засяяти, часто примовляючи: «Ну ж бо, хмари, швидше розійдіться!».
Коли нарешті ставало досить темно, місяць ніжно починав будити зірки і просив їх сяяти.
Щовечора Місяць переконувався, що всі зірки готові вчасно засяяти і виблискувати високо в небі, якщо ніч буде ясною.
У ясні ночі вся увага належала зіркам і місяцю. Іноді зорі були такі щасливі, що танцювали по небу, залишаючи за собою довгі світлові доріжки.
Одного разу хмари такі густі, що кілька тижнів не було можливості пробитися крізь них. Зірки намагалися розвеселити одна одну, розповідаючи жарти та історії
Так тривало ніч за ніччю, а місяць і зірки все сподівалися, що хмари розвіються. Звичайно, усі вони хотіли бути готовими засяяти якомога яскравіше, коли це станеться. Але хмари не рухалися.
Зрештою, місяць дуже втомився. Одного вечора він заснув… Зірки теж заснули, мріючи про ясні ночі.
Місяць і зорі були в такому глибокому сні, що ніхто з них не помітив, як хмари розійшлися. Того дня сонце засиділося допізна й розфарбувало небо в найкрасивіші червоні та фіолетові кольори.
Але щось було не так. Коли сонце вже збиралося сховатися, воно помітили, що небо стало темнішим, ніж зазвичай. «У такі вечори місяць зазвичай не може дочекатися, щоб зайняти моє місце на небі», — подумало сонечко. І тут сонце помітило, що зникли всі зірки.
«Я повинен знайти Місяць раніше, ніж це помітять жителі Землі», — подумало Сонечко. Але всі, до кого зверталося сонечко, не знали, куди поділися місяць і зірки. І куди б не дивилося сонце, місяця ніде не було.
Наступні кілька ночей були найтемнішими, які будь-хто коли-небудь бачив. На небі не було жодного вогника. Тварини й люди зрозуміли, що сприймали місяць і незліченні маленькі зірочки як належне. Вони скучили за їхнім сяйвом і блиском.
Місяць раптом прокинувся від сну, знервовано озирнувшись навколо, Місяць злякано побачив, що ніч була темною, а всі зірки міцно спали. Він відразу почав обережно будити кожну зірку.
А на Землі, після багатьох ночей темряви, тварини й люди з радістю подивилися на небо і здивувалися, як на темному небі одна за одною спалахували яскраві плями.
Люди побачили, як Місяць і зірки повернулися на своє місце й засяяли, як ніколи раніше. Вони відчули, як Місяць і зірки дарували їм своє світло, наповнюючи ніч магією і красою. Люди почали дякувати Місяцю і зіркам за гарні ночі, а Місяць і зірки раділи, що їхній труд не марний. Місяць пообіцяв, що ніколи більше не засинатиме, а буде доглядати за зірками й людьми.
З цього часу всі діти дуже гарно та солодко спали уночі, мріючи про Місяць і зірки.
І всі були щасливі.
Бажаю всім солодких снів наші любі маленькі читачі! 😴
