Опис казки: Листик і його велика місія
Маленький листочок Листик живе на дереві, росте під літнім сонцем, допомагає всім дихати, а восени стає теплим прихистком для тваринок. Дізнайтеся, як він виконує свою важливу місію та яку добру справу робить навіть після того, як опадає на землю.
Читайте онлайн казку: Листик і його велика місія!
Жив-був на одному великому дереві маленький листочок, на ім’я Листик. Він тільки-но народився навесні, коли все навколо оживало після холодної зими. Щоранку його ніжно пестило тепле сонечко, і кожного дня він ріс, набираючи сили.
— Ой, як же приємно відчувати цей теплий вітерець! — радісно говорив він своїм друзям-іншим листочкам на гілці.
— Ти ще не знаєш, яка важлива робота на нас чекає, — усміхнувся старший листок із сусідньої гілки. — Ми допомагаємо всім дихати. Адже ми виробляємо кисень для всіх дітей, тварин та навіть для кожної пташки!
— Як це — виробляти кисень? — здивувався Листик.
— Це наша добра справа, — пояснив старий листок. — Ми ловимо сонячне світло та вбираємо воду з дощів. І з цього створюємо кисень, яким дихає все живе.
З того дня Листик відчував свою особливу місію. Кожного разу, коли сонце яскраво світило, він старанно працював, допомагаючи робити повітря чистішим. Діти гралися під деревом, сміялися та бігали, а Листик відчував себе справжнім героєм, бо знав, що вони дихають завдяки йому і його друзям.
Літо минуло швидко, і на зміну теплим дням прийшла осінь. Одного ранку Листик помітив, що його зелений колір почав змінюватися.
— Що з нами відбувається? — здивовано запитав він у старого листка.
— Це осінь, — спокійно відповів той. — Наш час на дереві добігає кінця. Ми тепер жовті, а скоро нас підхопить вітер, і ми полетимо вниз.
— Але що буде далі? — трохи схвильовано запитав Листик.
— Не бійся, — відповів старий листок. — Ми все одно будемо корисними. Коли опинимось на землі, ми станемо теплим ковдрою для комах та маленьких тваринок, які ховатимуться під нами від холоду.
І ось одного осіннього дня вітер дмухнув, і Листик м’яко опустився на землю разом зі своїми друзями. Там він зустрів маленьких мурашок та жучків, які радісно ховалися під ним від прохолоди.
— Дякую, листочку, що ти нас зігріваєш! — радісно сказали комахи.
Зима була холодною, і Листик заснув під снігом, але знав, що його подорож не закінчилася. Настала весна, і Листик поступово перетворився на родючу землю, щоб дати нові сили молодим деревам та рослинам. Тепер він допомагав вирощувати нові листочки, які одного дня так само вироблятимуть кисень для всіх живих істот.
І хоча Листик більше не висів на гілці, він завжди пам’ятав свою місію — робити добру справу для всіх, хто живе на цій землі.