ForKids.org.ua » Казки для дітей онлайн українською » Казка Як зайчик і білочка стали друзями (Аделя Григорук)

Казка Як зайчик і білочка стали друзями (Аделя Григорук)

Казка Як зайчик і білочка стали друзями

Опис казки Як зайчик і білочка стали друзями

У лісі зайчик і білочка жили різними життями, але доля сплела їхні долі разом. Коли куниця загрожувала білочці, зайчик врятував її. Із цього дня вони стали справжніми друзями, забувши минулі непорозуміння.

Мораль: Дружба може народжуватися в складних ситуаціях. Важливо прощати та допомагати одне одному, щоб збудувати теплі стосунки.

Давайте читати казку Як зайчик і білочка стали друзями!

В одному лісі на високому дереві в дуплі жила білочка. А внизу під деревом ріс густий-прегустий кущ, у якому зайчик збудував собі хатку.
Білочка зранку вставала, чепурилася і починала готувати сніданок.

Вона чистила горішки, лущила насіння, а шкаралупу й порожні шишки кидала вниз — просто на зайчикову хатку. Але та лише сміялася у відповідь і казала:
— Нічого страшного, позамітаєш.

А що залишалося робити зайчикові?

Брати березового віника й чепурити своє обійстя. Інколи вухань думав перебратися кудись в інше місце, але ніяк не міг залишити свою оселю, такою вона була рідною. Та й до поля з капустою звідси рукою подати.
Так і жили: білочка смітила, зайчик прибирав. Розмовляли вони рідко, хіба що віталися вранці та ввечері.
Якоїсь ночі зайчикові не спалося. Він вийшов на подвір’я, сів на лавочку й задивився на небо. Воно вкрилося хмарами й непривітно насупилося.
І тут зайчик почув, як шелеснула гілка. Дивно, подумалось йому, вітру начебто немає. Шелестіння повторилось. Зайчик пильніше приглянувся і побачив, як вверх по стовбуру все ближче і ближче до білоччиної хатки підкрадається куниця.

Зайчик злякався і завмер.
— Але що буде з білочкою? — подумав він у наступну мить. — Треба її рятувати!
Він схопив березового віника, яким щоранку підмітав своє подвір’я, і шпурнув його в куницю.
Віник не досягнув хижачку, проте з гучним тріскотом вдарився об стовбур.
— Білочко, білочко, тікай! — закричав зайчик. — Куниця близько!
Шум розбудив білочку, і вона виглянула у віконечко.
Куниця була вже зовсім близько. Вона вишкірила хижі зуби і прошипіла:
— Не втечеш, ні, не втечеш-ш-ш…
Білочка відсахнулася від вікна, а куниця вже ломилася у двері.
Ось вони затріщали й розчинилася. Куниця увірвалася всередину. Білочка тим часом стрімко вистрибнула із вікна.
— Сюди, сюди! — загукав зайчик.Білочка блискавично плигнула на гілку, потім на другу, ближче до землі.
Куниця, не знайшовши білочки в хаті, і собі вистрибнула надвір і кинулася наздоганяти білочку.
— Білочко, до мене! — закричав зайчик і відчинив двері своєї хатки.
Одним стрибком білочка опустилася на землю, і вони разом із зайчиком зачинилися в його хатці.
Куниця сердито загрюкала у двері, але вони були міцні та й засув також був змайстрований надійно.
Упіймавши облизня, куниця подалася геть. А зайчик і білочка, отямившись від переляку, вийшли на ґанок.
— Дякую тобі, зайчику! Ти справжній друг, — мовила білочка. — Пробач мені, будь ласка, що я вела себе нечемно і викидала сміття на твоє подвір’я.
— Ну що ти, білочко, я на тебе зовсім не серджуся, — відповів зайчик.
Відтоді вони стали друзями й щодня ходили одне до одного в гості. Зайчик частував білочку солодкою морквою і хрусткою капустою, а вона його горіховими тістечками й малиновим чаєм.

Кінець.

Вам сподобалося?

Натисніть на зірочку, щоб оцінити!

Середня оцінка: 5 / 5. Кількість голосів: 15

Голосів поки немає! Будьте першими, хто поставить оцінку!

Навігація по записам:

Поділіться або збережіть собі цей запис: