
Жив собі у темному лісі маленький кажан на ім’я Бат. Бат був цікавим та трохи неуважним. Він любив літати ночами, але часом не дивився, куди летить. Одного вечора він випадково залетів у нору ласки Пухнастинки.
Пухнастинка була хитрою та суворою ласкою, яка не любила мишей. Щойно вона побачила Бата, відразу схопила його своїми гострими лапами.
— Ах ти, мишеня! — прошипіла Пухнастинка. — Я ненавиджу мишей і їм їх, щойно зустрічаю. Ось і ти станеш моєю вечерею!
Бат злякався і почав благати:
— Будь ласка, не їжте мене, пані Пухнастинко! Я зовсім не миша! Подивіться на мене уважніше. Чи бачили ви коли-небудь мишу з крилами? Я ж кажан! Це означає, що я птах, а не миша.
Пухнастинка прищулила очі й уважно подивилася на Бата. Вона не могла заперечити — Бат справді мав крила, а миші не літають.
— Гаразд, птаху, — сказала вона. — Лети звідси, але більше не потрапляй мені на очі!
Бат з полегшенням вилетів з нори й пообіцяв собі бути обережнішим. Але вже за кілька днів його цікавість знову завела в біду. Цього разу він заблукав і потрапив у нору іншої ласки — Ласуні.
Ласуня була відомою в лісі як запекла ворогиня птахів. Побачивши Бата, вона відразу підскочила і схопила його.
— О, ти птах! — сказала Ласуня, облизуючись. — Я не терплю птахів і зараз же тебе з’їм!
Бат швидко зорієнтувався й заперечив:
— Ні, ні, пані Ласуне, ви помиляєтеся! Я не птах. Погляньте уважніше — чи бачили ви птаха без пір’я? Я миша, звичайна лісова миша.
Ласуня задумалася. Дійсно, Бат не мав пір’я, як у птахів, а її гнів був спрямований лише проти пернатих.
— Ну, раз ти миша, то я тебе відпущу, — сказала вона. — Але більше не з’являйся тут!
Бат знову вирвався на волю й полетів назад до свого темного куточка. Цього разу він твердо вирішив бути уважним і не потрапляти до чужих нір.
Кінець.
Мораль: Вмій пристосовуватися до обставин, але не забувай, що хитрощі не завжди рятують від небезпеки.
За основу цієї казки взята байка Езопа, яка вчить, як важливо швидко мислити, бути уважним до обставин і не втрачати обачності.