Опис казки для дітей: Пригоди на першому у світі автомобілі
Карл Бенц придумав перший автомобіль, що працював на бензині, але саме його дружина Берта здійснила першу у світі подорож на далекі відстані. Їй довелося вирішити багато проблем на своєму шляху. Читайте далі, щоб дізнатися більше!
Читайте онлайн історію: Пригоди на першому у світі автомобілі!
«Тихо, Річарде!» — прошепотіла його мати, коли він наштовхнувся на кухонний стілець. «Ми не хочемо розбудити твого батька!»
Вона закінчила писати записку чоловікові й навшпиньки вийшла до гаража з двома синами-підлітками, Євгеном і Річардом.
«Сьогодні без коней», — задоволено сказала вона.
У ті часи коні були найшвидшим — і єдиним — видом транспорту для коротких подорожей. Коней використовували для всього! Для поїздок у міста за продуктами, чи щоб тягнути карети на городі й навіть у пожежній службі.
Але коні також були дуже дорогими. Їжа, вода, лікування та постійне прибирання смердючого гною були нормальною частиною життя. Уявіть собі дорожній рух, небезпеку втечі коней та нещасних випадків, які були в ті часи!
Саме тому Карл Бенц винайшов перший автомобіль. Він був чудовим інженером і винахідником, але не вмів продавати свій винахід. Багато людей вважали його автомобіль милим, не довговічним винаходом. Однак одна людина вірила в нього. Його дружина, Берта Бенц. Вона не тільки вклала свої гроші, а згодом і придане, але й допомагала йому в гаражі над його прототипами.
«Візьмемо третю модель на випробування», — прошепотіла Берта хлопцям. Вони кивнули, й утрьох відштовхнули трохи скрипучу машину від будинку, щоб не розбудити тата.
«Ви готові?» — запитала вона, і вони відповіли їй широкими посмішками.
«Мамо, яка в нас буде пригода!» — захоплено вигукнув Євген. Вони завели двигун і вирушили до бабусі.
АЗС тоді ще не було, тому їм потрібні були аптеки, щоб заправитися. Бо в машині використовувався розчин для чищення під назвою «лігроїн», а бак був дуже маленький. Таток їм потрібна була вода зі струмків, річок і невеликих сіл по дорозі, оскільки двигун перегрівався і його доводилося обливати водою, щоб охолодити.
Люди дивилися на Берту, Євгена й Річарда, коли вони проїжджали повз них зі швидкістю вісім кілометрів на годину.
«А де ж коні? Який галас!»
А коли вони зупинилися, щоб охолодити двигун, з нього повалила пара, як із маленького потяга. Вони ніколи раніше не бачили нічого подібного.
«На гору!» — крикнула Берта, і вони всі вилізли, щоб штовхати. Машина мала лише дві передачі й була не дуже потужною.
«Куди нам їхати?» — запитала Берта хлопців на перехресті. Річард показав наліво, Євген — направо.
«Я кажу прямо. Попереду, здається, село, і ми можемо запитати когось там. Крім того, нам дійсно потрібно щось зробити з дерев’яними гальмівними колодками!»
Розумієте, для гальмування першого автомобіля потрібні були два шматки дерева, які зі скрипом зупинялися і їхали. Берта знайшла швеця, який виготовив шкіряні колодки за її інструкціями.
А ще жодна з доріг не мала вказівників, тож доводилося багато думати й запитувати в людей.
Але це були не єдині проблеми з тест-драйвом першого у світі автомобіля.
Берта допомагала Карлу придумувати автомобіль, тому вона знала, як вирішити проблеми, коли вони виникали. Але оскільки вони вже були в дорозі, їй довелося застосувати власний творчий підхід під час подорожі.
«Мамо, тут скрізь лігроїн!» — вигукнув Євген. Він лився збоку паливного баку.
«Мені потрібно щось маленьке й тонке», — сказала йому Берта.
«Ага! Я знайшла!» — сказала вона, витягаючи шпильку, щоби очистити засмічений трубопровід.
«Ось так», — сказала вона, наповнюючи бак. Вона прочистила шпильку, встромила її назад у капелюх, і вони знову поїхали, щоби продовжити свою фантастичну подорож.
Поїздка йшла добре, аж раптом вони почули гучний тріск.
«О, Боже. Це, мабуть, ланцюг приводу», — сказала Берта.
«Що нам робити, мамо?» — занепокоєно запитав Річард.
Берта трохи подумала. «Ага! Я придумала», — сказала вона.
«Треба відвезти його до коваля в селі. Вони вміють ремонтувати велосипеди, це не повинно бути проблемою». Коваль був заінтригований винаходом і швидко полагодив ланцюг.
Поїздка тривала повільно. Аж раптом стався яскравий спалах, і мотор повільно заглох. «Мамо, що це?» — занепокоєно запитав Річард. Цього разу обидва хлопчики виглядали наляканими.
«Це всього лише свічка запалювання. Нам потрібно в щось її загорнути», — сказала вона із заспокійливою посмішкою. Вона озирнулася і замислилася, барабанячи пальцями по керму.
«Ага, я придумала!» — вигукнула вона, вискочила з машини та обмотала кусок ганчірки навколо свічки.
«Тепер чудово!» — сказала Берта.
Куди б вони не їхали, люди показували пальцями і витріщалися на них. Мало того, що це був екіпаж без коней, так ще й жінка їхала з двома хлопчиками. Деякі люди були налякані, інші сміялися від подиву. Усі вони запитували: «Що це таке?!»
Це саме те, що хотіла Берта. Адже вона хотіла показати людям, що винахід її чоловіка був корисним — і досить безпечним для неї та її синів.
Коли вони нарешті прибули до будинку її бабусі, вона зрозуміла, що досягла своєї мети. Берта телеграфувала Карлу з новиною, що вони дісталися — і це зайняло всього дванадцять годин!
Через кілька днів вона повернулася з хлопчиками в машині та розповіла Карлу про всі проблеми та пригоди, з якими вони зіткнулися. А це допомогло Карлу дещо змінити у своєму першому у світі автомобілі.
«Берта, — сказав він їй, поцілувавши, — ти неймовірна!»
Поїздка Берти Бенц стала сенсацією і найкращою рекламою для їхньої карети без коней. Якби не її перші пригоди в далекій дорозі, ми, можливо, сьогодні їздили б на конях, а не на автомобілях!
